Роботи вистачає: боєць 128-ї бригади розповів як нищить російські літаки і гелікоптери

Військовий з позивним “Тамерлан” потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду наприкінці лютого. Його історію розповіли на сторінці бригади у фейсбуці.

Чоловік родом я з Хмельниччини. Зізнається — передусім воює заради дружини та 11-річної донбки, які чекають на нього вдома.

“Тамерлан” вперше потрапив на фронт у 2015 році, потім ще двічі служив у ЗСУ за контрактом. Зараз військовий — оператор переносного зенітно-ракетного комплексу, працює з вітчизняною “Іглою” та американським “Стінгером»”.

За словами військового, російська авіація практично щодня правює “вертушками” і СУ-шками. Українські позиції обстрілюють некерованими авіаційними ракетами (НУРСами), крупнокаліберними кулеметами та іншою зброєю. Щоправда, знаючи про наші зенітно-ракетні комплекси, росіяни дуже рідко залітають на відстань їх досяжності (до 5 км).

“Найчастіше буває так, що літак чи гелікоптер вилетить із-за балки, швидко випустить кілька ракет і одразу “пірне” назад. Одного разу мені, здається, вдалося поцілити ворожий літак. Я захопив ціль, зробив пуск і хоча прямого влучення не бачив, з-за балки, куди “пірнула” СУ-шка, пішов чорний дим. Наші розвідники запускали туди дрон, але не побачили збитого літака. Напевно, йому вдалося дотягнути до окупованої території”, — каже “Тамерлан”.

Боєць зізнається, що американський “Стінгер” набагато ефективніший, ніж українська “Ігла”, адже ним легше захопити ціль і простіше зробити пуск. Операція набагато легша та приємніша для оператора.

“Стінгер” сам по собі є стримуючим фактором — росіяни, знаючи про нього, бояться підлітати на ближні дистанції, тому їхні обстріли малоефективні”, — додав військовий.

Стежте за новинами Закарпаття та України у нашому Телеграм каналі.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*